Коли ви розходитесь. Коли ви, вже не тримаючись за руки, йдете абикуди і знаєте, що йдете нарізно, окремо, не дивлячись один на одного, і все вже вирішено. Все вже ясно і вже нічого не буде. Нічого навіть сподіватися. А на що тут сподіватися? І навіть не важливо, хто винен. Хоч і так ясно, хто. Адже в таких речах завжди хтось винен. Звичайно ж. Адже просто так ніхто не розходиться. Розходяться по чиїйсь провині. Розходяться тому, що хтось не так поводився і знав чудово, що не так поводиться, і говорилось не раз: «Не роби так. А якщо будеш себе так вести, ми обов'язково розійдемось». І ось – що за людина! - не послухалась, і поводилась погано або робила те, що робити було не треба, і не робила того, що треба, і вона, звичайно ж, винна, і з'ясовувати нічого. Адже можна було просто робити те, що просили, і не робити те, чого просили не робити. Так от все це вже неважливо.

І ось ви йдете, опустивши голови, а назустріч, як навмисне, веселі пари з дітьми, у вальсі, у менуеті, у па-де-де, з повітряними кульками, з бубликами, з імбирними пряниками на стрічках, з надувними кругами через плече, з міських ярмарків, в літні кінотеатри або в зоопарк з цукровою ватою, сміються, пускають мильні бульбашки і вкриваються літнім рум'янцем, веснянками.

І так прикро. Можна ж було як вони. Дочекатися, дотерпіти, дотягнути. Народити дітей, накупити їм свистків повний кулак і дерев'яного коника, ходити парками по суботах і радіти життю. Але це вже неважливо. Це все не про вас. Ви ж розійшлись. Ви тепер поодинці. Вільні, окремі, легкі.

І ось ви йдете, поодинці, і знаєте, що йдете нарізно, не тримаючись за руки, і все вже вирішено. Все вже ясно. І проходите повз кафе, в яке колись мріяли зайти. Адже хтось з вас говорив: «Яке миле кафе! Ми обов'язково з тобою туди сходимо, там подають морозиво в цукрових стаканчиках із справжньою малиною». І все було не до того, не до морозива і не до малини. А зараз, адже ви вже розійшлись, і вже поодинці і навіть не важливо, хто в цьому винен, і розбиратися нічого. І ви йдете повз те саме кафе, і так погано. І сумно.

Прикро. І така нелюбов до того, хто це говорив. І навіщо було це говорити? Адже і так і не зайшли. А зараз що? Тепер не буде у нас ніколи ні цього кафе, ні цієї малини. А адже ти обіцяла! Як ти могла? Я хочу, я хочу, щоб це було. Неначе монтажник вирізав злими ножицями найулюбленіший шматочок з нашого з тобою фільму, той, який мені дуже подобався: ми сидимо у вуличному кафе, на іспанських стільцях з підібганими ніжками, я сміюся, замастившись у малиновий сік, а ти тримаєш край моєї сорочки і просиш сіль. Неначе сіль допомагає від малинових плям.

Так от це вже неважливо. Цього не буде і не було.
© www.jovan.com.ua

Всі хороші дівчатка схильні давати хлопчикам останній шанс, коли справа пахне смаженим.

Як правило, при цьому хлопчик не обізнаний про те, що у нього, бідненького, останній шанс.

Останній шанс буває тимчасовим і контентний.

Тимчасовий - це коли хороша дівчинка говорить собі:
- Бля, все це сумно, ах, як все це сумно. У нас так змінилися стосунки. Ось раніше ми трахались при першій нагоді, а зараз ні. Раніше я у нього була улюбленою дівчинкою, а зараз хз. Він мені не подзвонив знову, хоча обіцяв. Сонечко, як ти міг?? І того разу не подзвонив.. І минулої середи наєбав... Далі йде внутрішній монолог на 40 хвилин, направлений на "сонечко", в процесі якого хороша дівчинка самопідбодрюється. Вона взагалі вірить в хороше. У неї Передчуття і Інтуїція. Їм вона вірить більше, ніж фактам. Як результат - вона вирішує дати нашому герою ще один останній шанс. Визначає час. Наприклад:
- Я почекаю до понеділка, потім пошлю його нахуй.

Я не знаю жодної хорошої дівчинки, яка б в понеділок це зробила. У неї начисто вивітрюється з голови понеділок, тому що до дня Х вона впадає у страшний жахливий жах, що цей тип їй так і не подзвонив. Далі вона готова чекати до другого пришестя, лише б він подзвонив. Або приїхав. Або прояснив нарешті "незрозумілу" ситуацію, яка триває вже (підставте ваш час). При цьому менше всього вона хоче справжніх прояснень. Вона хоче казки.

Контентний останній шанс залежить від змісту казки. Якщо наш хлопчик чувак заповзятливий і всі баби у нього тарифікуються, казку він наший дівчинці забезпечить. Рясно застосовуючи "зай", "киця" і "сонечко". Казка зазвичай буває з трагічним відтінком. Після чого наша хороша девочка - вона ж хороша! - починає його не просто жаліти і прощати. Вона починає карати себе, що не розгледіла у близькій їй, загалом, людині (ну ще б! після всього що було в ліжку - невже не близький?) зародок трагедії.

Караючись і поплакавши світлими сльозами над його "Зайчик, я же тєбя люблю!", а також прошепотівши - хай у нього все буде добре, боже, я тебе прошу - наша дівчинка через якийсь час з'ясовує, що чувак знову злився. Тоді дівчинка дає йому контентний останній шанс. Ледве чутні залишки здорового глузду підказують їй, що не може чоловік тижнями і місяцями "не могти" з нею бути. Особливо хороші дівчатка рахунок ведуть на півріччя. Так, по півроку чекають. Коли розсмокчеться його трагедія. "Хай він відійде від цього - говорить собі така дівчинка. Ну насправді, не може ж він під час цього (подію підставте самі) хотіти зі мною трахатись або поїхати на пікнік!".

Може. Відповідально, на особистому досвіді заявляю, що коли чоловік вас хоче, він вас може під час хоч чого завгодно. І не тому що він такий цинічний, а просто якщо він хоче з вами бути, ви для нього ресурс, звідки він візьме сили пережити будь-яку трагедію, депресію, невдачу і обвал на біржі. А також приповзти без сил після страшного робочого дня і трохи перепочити у ваших обіймах. Тому якщо навіть він зараз раптово намалювався з небуття, то швидше за все на тій стороні йому чомусь не дають. Втім, це тимчасово. Та дівчинка теж, як пити дати, хороша. Тому він як з'явився, так і зникне. Бо ім'я їм легіон.

Ну гаразд.
Тепер ще декілька ознак того, що ви будучи по вуха у лайні граєте "хорошу дівчинку".

1) Ви вживаєте слово "здається" (я відчуваю).
Мені здається, він все-таки мене любить.
Мені здається, що він ніде не знайде таку як я.
Мені здається, це справжнє.
Мені здається, що він мене розуміє.
Мені здається, він зайнятий, тому...

Що відбувається насправді? Насправді ви, мадмуазель, не працює з фактами. Ви працюєте з власною інтерпретацією.

Чим загрожує?
Як мінімум, якщо ви особливо вперті, вам загрожує дізнатися правду від сторонніх людей. "Бачила твого в машині з якоюсь бабою. Вони цілувалися". Якщо ви після цього, добре поплакавши, скажете собі: "мені все-таки здається, що у нас все ще буде добре", то ви хронічно хороша дівчинка. Таких дівчаток лікують кувалдою: "Твій одружується в наступну суботу" (реальний приклад з життя).

2) Ви вживаєте словосполучення "тільки він":
Тільки він міг так мене зрозуміти
Тільки з ним у мене був такий секс
Тільки він так любив мою кішку

Що відбувається насправді? Насправді ви, мадмуазель, не бачили реальної людини. Ви маєте справу з власною ідеалізацією.

Чим загрожує?
За ідеалізацію когось чогось життя боляче б'є по голові. Насправді потім виявиться, що так само про нього може сказати будь-яка з його подруг. І кішок він любить усіх, а не тільки вашу. І секс у вас з наступним парубком може бути краще. І не розумів він вас жодного разу, навіть не міг запам'ятати, скільки ложок цукру вам класти до кави. І що ви, чорт забирай, не п'єте каву взагалі.

3) Ви сама собі говорите "ну гаразд":
Ну гаразд, я ще почекаю.
Ну гаразд, якщо він не може, так що ж
Ну гаразд, йому зараз гірше ніж мені

Що відбувається? Ви боїтеся і відчуваєте власне безсилля.

Чим загрожує?
Зіпсованими стосунками з самою собою. Що, внутрішній голос жодного разу вам не сказав правди? У таких випадках він зазвичай верещить: я більше так не хочу! я не подобаюся собі навіть в дзеркалі! я не відчуваю більше себе бажаною, потрібною, коханою, зроби з цим хоч щось!

І якщо ви його почуєте, ви говорите останню, найстрашнішу фразу дійсно хорошої дівчинки:

4) Я все одно не можу нічого з цим зробити

Чим загрожує?
Зробить він з вами. Він поганий хлопчик. Він може. Він вже зробив. Він бачить, що ви на все готові. Ох, як нудно мати справу з людиною, яка на все готова!

Отже, якщо ви дали вашому поганому хлопчикові багато останніх-передостанніх шансів, час зачиняти крамничку. Якщо ви невиліковно хороша дівчинка, ви його про це повідомите. Напишіть йому або подзвоніть, і ви побачите, що буде - читай спочатку. Погані дівчатка не вважають потрібними витрачати на цей час і сили.
© www.jovan.com.ua

I've had baths that were deeper than you.


© www.jovan.com.ua

Я люблю їздити на машині. Раніше їхав за місто і гнав. Це була свобода.


© www.jovan.com.ua

Він за професією був льотчиком полярної авіації, а за покликанням - жартівником. Першоквітневі розіграші видавав чи не щодня.

Перлиною цих розіграшів став репортаж, опублікований десь на Крайній Півночі газетярем, який летів на Діксон на літаку нашого льотчика і поцікавився, навіщо половина лайнера забита кубами пресованого сіна. Справжнє пояснення було простим і нудним. На острові знаходилася корова. Вона давала молоко дітлахам полярників і потребувала раціону, відмінного від ягелю. Але журналіст отримав шанс прославитися сенсацією. Від льотчика він дізнався, що на Діксоні знайшли живого мамонта, проте не можуть його ні на чому переправити на велику землю. Вирішили пустити стародавню тварину своїм ходом. Авіатори, у свою чергу, повинні забезпечити худобину провіантом по шляху проходження: скинути в тундрі в'язанки сіна через рівні проміжки. Це має націлити мамонта у потрібному напрямку.

З обслуговування пасажирських маршрутів цього льотчика зняли зі скандалом, за супер-жорстокий жарт. Під час рейсу він кілька разів виходив в салон і через ілюмінатор за кріслом якогось солідного пасажира уважно оглядав крило. На здивовані погляди відповідав заспокійливими жестами - мовляв, все гаразд. Але потім пасажир не витримав і за допомогою усного спілкування спробував з'ясувати причини такої уваги до одного з крил. Льотчик довірливо показав на проміжок між крилом і закрилками і попросив уважно за ним стежити: якщо "ось на стільки" розшириться, одразу ж бігти в кабіну і повідомити. При заході на посадку з пасажиром трапився серцевий напад.

© www.jovan.com.ua